Історія краю
сягає сивої давнини і земля наша за свої довгі віки бачила чимало різних подій. Відрадно, що в останні роки інтерес до
історії нашого краю помітно зріс. Адже
у кожного з нас, крім великої Батьківщини, є свій рідний край, місце, де ти
народився, вперше побачив сонце, вперше відкрив для себе світ. У всіх народів
світу, в усі часи були люди, які добре знали місцевість, яка їх оточувала, її
природу, минуле та сучасне життя. Свої знання історичного, географічного,
економічного характеру усно або в різних документах вони передавали наступним
поколінням, тим самим, зберігаючи та передаючи у спадок матеріальну та духовну
культуру народів. Саме з цією метою на абонементі Старовижівської Центральної районної бібліотеки було розгорнуто
краєзнавчу книжкову виставку «Мій край, моя історія жива».
Волинь – край,
багатий розмаїттям краєвидів, історичними та архітектурними пам’ятками,
численними містами та містечками, селами. Серед науковців, істориків,
археологів побутує думка, що етнографічна Волинь була колискою слов’янства,
звідки пішло розселення на всі сторони країни. Відомі історики, професори та
краєзнавці прагнуть передати наступним нащадкам історію краю, традиції,
культуру. Так розділ «Сторінки історії розповідають»
представляє їх безцінні книги, де висвітлюються події і явища волинського
життя, його культуру і побут від найдавніших подій. Література насичена
конкретними історичними фактами, добре ілюстрована, має вагомі пізнавальні
якості і може бути використана, як цінне джерело.
Другий розділ
цієї виставки «Особистість. Творчість. Доля» по праву належить книгам відомої
на весь світ Лесі Українки. Адже життя і творчість її нерозривно пов’язані з
найріднішою землею – Волинню. У спогадах молодша сестра поетеси Ольга
Косач-Кривинюк писала: «Дарма, що наш батько був черніговець, мати полтавка,
всі ми, діти, що народилися й зросли на Волині, а Леся чи не найбільше за нас
усіх, вважали себе за волиняків».
Розділи «Краю
мій, оспіваний в віршах» та «Проза волинських літераторів» говорять
самі за себе. Тут зібрані найновіші видання волинських поетів та письменників,
які надійшли до бібліотеки.
У розділі «Це
нашої історії рядки» йдеться про найважливіші події давньої і новітньої
історії Старовижівщини, в якій голос віків зливається з бурхливим ритмом сьогодення,
в якій тісно переплелися долі багатьох поколінь поліщуків.
Як тебе не
любить, не кохати
Старовижівщино
мила моя
Скільки діток,
духовно багатих,
Ти, як мати, в
світи спорядила.
Хлібороби,
майстри знамениті,
Лікарі, вчителі
і артисти,
Композитори є і
піїти,
Гончарі і
художники… Звісно,
Рідний краю,
вони – твої діти.
Це слова Олени
Іванівни Чабан – місцевої поетеси і прозаїка, неспокійної серцем і душею
людини. Її творів чи не найбільше вмістив розділ «Коли у серці творчий промінь». Тут
же представлені упоряковані нею книги «На берегах Вижівки» та «На берегах
Вижівки – 2», «Надвечір’я моє»… А ще посідають почесне місце книги Миколи
Курилюка з Дубечного. У нього їх уже три збірки, готує до друку наступну.
Славиться Старовижівщина і такими літераторами, як Ганна Олександрук, Оршуля
Фариняк (Ореста Осійчук), Валентина Клюнтер.
«Імена
літературного року Волині» вітають
в цьому півріччі Петра Івановича Сачука, знаного поета, гумориста,
самодіяльного композитора, художника з 75-ти річним ювілеєм. «Торкну струну
душі», «Є квас і для вас», «Спалахи серця» – ось три книги, які побачили світ з
легкої руки автора. «Кожен свій витвір – літературний, музичний, художній – він
вважає своєрідним спалахом серця. Читайте, співайте та милуйтеся його картинами
і ви глибше зрозумієте зміст життя цієї багатосторонньо обдарованої людини», – так охарактеризувала Олена Чабан свого колегу по перу Петра Сачука.
Ще одну місію
виконують працівники бібліотеки – вони допомагають реалізовувати книги
місцевих, або й волинських авторів. Адже, як відомо, видаються вони ну зовсім
не безкоштовно і автори самі шукають собі меценатів, спонсорів та
благодійників. А ми, бібліотекарі, хоч таким чином можемо їм допомогти, про що
говорить і останній розділ виставки «Придбай книгу місцевих авторів».
Заходьте до
бібліотеки і ви переконаєтесь, що
«Книга завжди була і
залишається отим одухотворяючим живильним джерелом, яке постійно плекало
інтелектуальний потенціал кожної нації, отим мудрим і толерантним провісником
Просвіти і Знань, Справедливості й Добра, який завжди спонукав народ думати,
піднімаючи його з колін.» (М. Тимошик)
З 15 по 18 серпня на базі районної книгозбірні проходило навчання по пересистематизації фондів і каталогів, розміщенні фондів у вільному доступі тощо.
